РОБІТФА́КІВЕЦЬ, вця, ч., іст. Той, хто навчається на робітфаку. Було це все в 1923 році. О тій порі степовими дорогами часто йшли отакі, як і Василь, майбутні робітфаківці (С. Ол., З книги життя, 1968, 35); Багато колишніх робітфаківців стали видатними інженерами, викладачами, науковцями (Веч. Київ, 21.XII 1967, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 586.