РОВЕ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до рове́сник. Але в чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості (Фр., VI, 1951, 9); Із-за вагончика вийшла дівчина в ситцевому платтячку, мабуть, ровесниця Ліні, тільки куди міцніша, здоровіша за неї (Гончар, Тронка, 1963, 186); * Образно. Ровесниця його дзвінких пісень — маленька яблунька переживе поета (Мас., Срібна дорога, 1946, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 590.