РОГА́ЛИК, а, ч. Невелика булочка, що має форму рога. З дріжджового тіста випікають такі вироби, як баби, папушники, пухкеники, плетеники, мандрики, рогалики (Укр. страви, 1957, 300); Колосків назбирає [Даринка].., повимолочує праником, помиє зерно, просушить на сонці, змеле двома камінцями борошна, напече млинців, рогаликів — і все йому, все братикові (Вирган, В розп. літа, 1959, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 590.