РОГОВІ́ТИ, і́є, недок. Перетворюватись у рогову речовину. Клітини, які не стикаються з внутрішнім середовищем, мертві. Такими є, наприклад, клітини поверхневого шару шкіри. Вони роговіють і відмирають саме тому, що втрачають зв’язок з кров’ю і лімфою (Метод. викл. анат.., 1955, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 592.