РОГОЗИ́НА, и, ж.
1. Те саме, що рогожи́на. [1-а жінка:] Справжній Личаковський. Дивіться, які у його личаки. По рогозині пов’язав біля ніг — та й узувся! (Мирний, V, 1955, 76).
2. Одяг з грубої матерії. Поруч із ними їхав охляп хтось одягнений у рогозину, а під рогозиною ні сорочки, ні штанів чортма, та й ноги босі (Морд., І, 1958, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 592.