РОДО́ВИ́Й, о́ва́, о́ве́.
1. Який існував під час життя людей родами (у 1 знач.). Первісна дородова община змінилася більш високою формою організації суспільства — родовим ладом (Іст. УРСР, І, 1953, 13); Приручення диких тварин мало велике значення для господарства родових общин (Іст. СРСР, І, 1956, 7).
2. Прикм. до рід 2. В каплиці, оздобленій гранітом і мармуром, в родовому могильному склепі Ганських моторошно і холодно (Рибак, Помилка.., 1956, 102); Характеристику Уласа він розпочинав від десятого родового коліна і не відступав навіть від дрібних фактів (Тют., Вир, 1964, 150); // Який належить родові, переходить від покоління до покоління; потомствений. — Прийде було полковник або військовий старшина до гетьмана: «Благослови, пане гетьмане, зайняти займанщину?» — та й займе, скільки оком закине, степу, гаїв, сіножатей, рибних озер, і вже це його родова земля (П. Куліш, Вибр., 1969, 118); Лукії здавалось, що кімнат у [графському] будинку — безмежна кількість.. Будинок був як родовий старовинний замок (Донч., III, 1956, 60); // Який передається спадково; спадковий (про фізичні і духовні якості). Очі в графині жовті, не такі, як у Лукії, але це родове, графи Скаржинські завжди мали такі очі, круглі, жовті й пронизливі (Донч., III, 1956, 43); // Який засвідчує належність кого-небудь до певного роду. — Хочу до вас поступити. — Добре, добре, — перебив [його преосвященство], — а якого ж ти роду? Де твої бумаги родові? (Вовчок, VI, 1956, 253); За Петра І значення родових і особистих гербів дуже зросло (Наука.., 10, 1965, 39); // Пов’язаний із належністю до певного роду. У скіфських племен у різних видах жіночої праці було своє родове розмежування: дерев’яними і залізними веретенами могли користуватися лише бідні люди, а срібні були власністю знаті (Веч. Київ, 17.I 1969, 4).
З. Який служить для розрізнення роду (у 6 знач.). Іменники, що походять з прикметників, зберігають прикметникову родову форму (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 305).
∆ Родо́ви́й відмі́нок, грам. — відмінок, що відповідає на питання: кого? чого? Родовий відмінок іменників при дієсловах може мати семантико-граматичне значення часу (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 79).
РОДОВИ́Й, а́, е́. Стос. до родів. Хвороби, які спостерігаються у дитини у віці до 3 тижнів, називаються хворобами новонароджених.. Такі є, наприклад, захворювання пуповини,.. різні родові травми (Хвор. дит. віку, 1955, 9); В законні дев’ять місяців почалися у матері Октава родові потуги (Стельмах, І, 1962, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 596 - 597.