Слово "родовитий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


РОДОВИ́ТИЙ, а, е. Який належить до старовинного роду (у 2 знач.). Нема крамів, окрім бакалійних та з усяким мотлохом, куди ходять тільки слуги.., а жінці родовитого арабського бея сором і поріг переступити (Л. Укр., III, 1952, 711); Спостерігаючи нескінченні знущання родовитого офіцерства з солдат, мовчки стискав кулаки (З глибин душі, 1959, 10); Без імення ніхто між людей не буваєХто б не родився на світродовита людина чи проста (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 151); // Який свідчить про належність до такого роду. [Таня:] Хто він такийне знаю. Може, князь, може, граф. Помітно тільки родовиту пиху, аристократичне виховання (Вас., III, 1960, 130); // Який є власністю такого роду. Родовиті, оторочені садами і стависьками палаци ставали трухлявими пустками або ішли з торгів, а їхні господарі втікали в департаменти (Стельмах, І, 1962, 282).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 597.