РОДОВІ́Д, во́ду, ч.
1. Походження, послідовність, історія поколінь певного роду. Рід Скшетуських не міг похвалитися старовинним родоводом (Ле, Наливайко, 1957, 252); Майор запасу Дума говорить про дідів і прадідів, про родовід Рязанова (Логв., Давні рани, 1961, 66); // Походження кого-небудь. Тут є люди різного віку, різного спортивного характеру, але одного родоводу — колгоспного! (Колг. Укр., 11, 1957, 26).
2. Дані про походження якої-небудь рослини або тварини. Приїхав Муров. Громський водив його по фермах, називав кличку кожної корови й викладав весь її родовід (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 361); Займався [Швейк] тепер продажем псів, паскудних, нечистокровних потвор із родоводами, сфабрикованими його власною рукою (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 9); // Походження якої-небудь рослини або тварини. Найбільшу цінність має виноград Лабруска, від якого ведуть свій родовід багато які сорти, в тому числі і такі відомі, як Ізабелла, Лідія, Конкорд (Наука.., 2, 1969, 46).
3. перен. Історія створення, виникнення, появи чого-небудь. В багатших будинках запалювали гасову лампу. Вона веде свій родовід від звичайного каганця (Наука.., 7, 1963, 36); Небагато міст земної кулі можуть позмагатися з Києвом довжиною свого родоводу (Веч. Київ, 3.ІІІ 1966, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 597.