РОДЮ́ЧІСТЬ, чості, ж.
1. Властивість за знач. родю́чий 1. Родючість — найважливіша ознака грунту, яка відрізняє його від тієї гірської породи, на якій він утворився (Фіз. геогр., 7, 1957, 52); Родючість грунту можна неухильно підвищувати запровадженням правильних сівозмін, застосуванням високої агротехніки і правильної системи удобрення (Овоч., 1956, 53); Солонці характеризуються дуже низькою родючістю, а в ряді випадків — зовсім безплідні (Наука.., 11, 1956, 24).
2. Здатність рослини плодоносити, родити (у 3 знач.). Перехресне запилення викликає у рослини великі життєві сили, примножує її родючість (Вол., Озеро.., 1959, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 598.