РОЗ’Є́ДНУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗ’ЄДНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Розходячись у різні боки, відокремлюючись один від одного, віддалятися. На небі відбувалося трагедійне видовище .. материки роз’єднувались і відпливали в океани (Ю. Янов., II, 1958, 210); Орест зажурено дивиться на друга, і йому терпне серце. Ось роз’єднаються їхні руки, і він посунеться в холодну самотність (Досв., Вибр., 1959, 361); // з ким. Переставати бути разом. [Галя:] Я рада лучче [краще] зараз умерти, ніж роз’єднатися з вами, та ще, може, й навіки! (К.-Карий, І, 1960, 81).
2. перен. Розходитися, ставати далекими, чужими один одному. А за віщо., За що люде гинуть? Того ж батька, такі ж діти, — Жити б та брататься. Ні, не вміли, не хотіли., Треба роз’єднаться! (Шевч., І, 1963, 114).
3. тільки недок. Пас. до роз’є́днувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 676.