РОЗ’Є́ДНУВАЧ, а, ч.
1. Пристрій для швидкого розмикання електромережі високої напруги. Високовольтний роз’єднувач; Автоматичний роз’єднувач.
2. перен. Той, хто сприяє роз’єднуванню або роз’єднує (у 2 знач.) кого-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 676.