РОЗ’Ї́ЗДИТИСЯ1 див. роз’ї́жджуватися.
РОЗ’Ї́ЗДИТИСЯ2, ї́жджуся, ї́здишся, док., розм. Почати багато їздити; захопитися поїздками. Я думала, що ви тепер роз’їздитесь по балах та по забавах з молодою жінкою, а про старих друзів забудете… (Л. Укр., III, 1952, 508).
РОЗ’ЇЗДИ́ТИСЯ див. роз’їжджа́тися.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 688.