РО́ЗА, и, ж.
1. Кущова рослина з великими запашними квітками різних кольорів та стеблами, вкритими колючками; троянда. Рози (троянди) є найкращі декоративно-квіткові рослини (Озелен. колг. села, 1955, 238); Дівчина заходилася перев’язувати та підчищати рози (Ільч., Серце.., 1939, 405).
2. Квітка цієї рослини. Омелян перешугнув зненацька через ковані штахети й зірвав у государевім саду тую розу (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 536).
3. Архітектурна прикраса готичних вікон або само вікно у вигляді кола з лініями, що радіально розходяться від центра.
∆ Ро́за вітрі́в — графічне зображення повторюваності напрямів і величин сили вітру у певній точці земної поверхні за певний час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 600.