РОЗА́РІЙ, ю, ч., сад. Розсадник або квітник, де вирощують рози (троянди). — Тут ось, бачите, розарій.. Там он кактуси… (Рильський, Мости, 1948, 109); Війна потолочила наші сквери і клумби, наші розарії і унікальні рослини відомого на весь світ Ботанічного саду [АН УРСР] (Чаб., Шляхами.., 1961, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 600.