РОЗБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗБА́ВИТИ, влю, виш; мн. розба́влять; док., перех. 1. Додаючи в який-небудь розчин воду або іншу рідину, зменшувати його насиченість. — Не розбавляй, чоловіче, горілку водою, не той смак буде, — повчально говорить Гуркало (Стельмах, II, 1962, 216); * Образно. Стрінемось весело, друзями простими. Ми розминулися… Ат, все одно! Ми не розбавимо довгими тостами Нової зустрічі щире вино (Мас., Срібна дорога, 1946, 68); // Змішувати яку-небудь рідину з іншою рідиною; // перен. Порушувати цілість, однорідність чого-небудь додаванням якихось елементів іншого плану. Про що ж ще написати тобі? Я, правда, міг би до безмежності розтягти свого листа, розбавивши його сентиментальними фразами (Кол., Терен.., 1959, 185).
2. Змішувати що-небудь із рідиною. Натовче [дід Маківка] у макітрі маку, водою розбавить, чисте тобі молоко (Чаб., Катюша, 1960, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 601.