РОЗБЕ́ЩЕНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до розбе́щений 2, 3. Партія.. суворо карає тих комуністів, які допускають розбещеність, пияцтво та інші негідні вчинки (Ком. Укр., 2, 1970, 12); Вся складність становища Тасі була в тому, що вона всією душею ненавиділа розбещеність і нечесність (Дмит., Розлука, 1957, 144); Обличчя [у нього] занадто молоде, але насуплене; вираз пихи й розбещеності (Вас., III, 1960, 360).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 603.