Слово "розбирати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


РОЗБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗІБРА́ТИ, розберу́, розбере́ш, док.

1. перех. Брати, забирати все (всіх) по одному або частинами. Од батька, од матері, що повмирали, зосталось сім сиріточок малюсеньких [малюсіньких], і як їх стали люди розбирати, то й вона хлопчика.. узяла у прийми (Кв.-Осн., II, 1956, 255); Коли на камбузі розбирали обід, то кок, знаючи апетит своїх товаришів, кожному поклав по три великі котлети (Трубл., І, 1955, 173); Прийшли доярки.. Розібравши дійниці, стали доїти корів (Тют., Вир, 1964, 113); // розм. Те саме, що розкупо́вувати. — Геть же від лавки, не мішай людям в мене товар розбирати (Кв.-Осн., II, 1956, 476); [Оксана:] Та й чого ж не купила [кавун]? [Ганя:] Пізно до крамниці пішла, розібрали (Корн., II, 1955, 175).

Розбира́ти (розібра́ти) буке́ти — проривати, прополювати яку-небудь кущисту сільськогосподарську культуру, залишаючи по одній чи дві стеблини. Розбирати букет треба впоперек посівівце забезпечує прямолінійність поперечних рядків, що дуже важливо для наступних, механізованих обробітків (Хлібороб Укр., 3, 1964, 6); Треба було швидко розібрати букети, щоб буряки не стекли (Колг. Укр., 1, 1961, 24).

Ніч розібра́ти див. ніч.

2. перех. Розкладати що-небудь на складові частини, деталі. Вже я й об’єктив здіймав, і апарат розбирав, показував, що він не стріляє, як запевняли баби, — ніщо не помогло (Коцюб., І, 1955, 257); Мар’ян заходився швидко розбирати облюбованого сепаратора (Чорн., Визвол. земля, 1959, 187); Треба було протерти ствол та розібрати й помастити замок [рушниці] (Трубл., І, 1955, 96); Людський організм не годинник, що його можна розібрати на найдрібніші часточки, вичистити, змастити, скласти, завестиі він піде (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 261); // Роз’єднувати, розділяти на частини. Цвітну капусту варять, розбирають на окремі суцвіття, заливають олією, змішаною з оцтом (Укр. страви, 1957, 45); // Обробляти тушу свійської тварини. Він допоміг.. обсмалити й розібрати кабанчика, порубав м’ясо, наносив води, наколов дровець (Ю. Янов., II, 1954, 211); // Порушувати цілісність якої-небудь споруди, руйнувати, розкладаючи її на окремі частини. Цигане [цигани] вставали, Розбирали шатро своє, В дорогу рушали (Шевч., II, 1963, 315); Щоб не замерзнуть, Андрій нишком по ночах рубав по шляху верби або розбирав стріху у сусідніх порожніх будинках (Коцюб., II, 1955, 37); Тепер кривому Тихонові не дає [учитель] спокою: твій млин, каже, тільки батюшці гроші меле,розбери його, то хоч дров будеш мати, а то хтось спалить ік лихій годині (Вас., І, 1959, 191); // Прибирати руїни, згарища, забираючи звідти все частинами. Чулися дружні голоси жіночої рятівної команди, що десь зовсім близько вже розбирала завал (Кучер, Голод, 1961, 160); [Другий самарянин:] А ми тим часом розберем руїни і занесем каміння в Самарію! (Л. Укр., II, 1951, 159); // розм. Викручуючи голівку в снаряді, виймати з нього вибухівку. — Ви носите страх біля серця?!не повірила мама. — То як же ви снаряди розбираєте? (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 136).

3. перех. Перебираючи що-небудь, розкладати, розміщувати, сортувати і т. ін. за певним принципом. От посідали [дівчата], стали квітки розбирати (Григ., Вибр., 1959, 97); Швидко хлопці та дівчата.. почали допомагати молодій завідувачці розбирати книги, складати каталоги, розставляти літературу на полицях (Збан., Сеспель, 1961, 173); — В кожну другу ямку посадимо троянду,пояснив Ребрик, розбираючи в’язанку,а між ними по шипшині (Томч., Готель.., 1960, 41); Вийшов Шевченко з казарми і наштовхнувся на Кузьмича, що розбирав цілу в’язку вудок із саморобними дротяними гачками (Тулуб, В степу.., 1964, 110); // Виймаючи з чого-небудь те, що міститься в ньому, розкладати, сортувати. Арсен розбирав чемодан, вправно працюючи обома руками (Дмит., Розлука, 1957, 246); Луківна відвернулась і уткнулася в клунок. Похапливо розбирала речі, а сама за слізьми нічого не бачила (Баш, Надія, 1960, 284); // Беручи віжки, правильно розподіляти їх в руках для управління. Оксен сів на лінійку, розібрав віжки і крикнув на конячину, що дрімала, опустивши голову (Тют., Вир, 1964, 99); // Перебирати що-небудь (чотки, волосся і т. ін.). Катря стояла у стола, розбираючи чотки у руках (Вовчок, І, 1955, 253); Посаде [посадить свекор] іноді Івася собі на коліна, і коли дитина почне розбирати рученятами його білу бороду, він розказує йому різні приповістки (Мирний, І, 1954, 234).

4. перех., також із сполуч. чому, чом, що. Вникаючи в подробиці чого-небудь, розглядаючи щось детально, з’ясовувати істину, виносити певне рішення. — Наш пан Адамапостол!..І «апостол» розбирав сварки та суперечки, мирив сусідів, давав усякі ради (Коцюб., II, 1955, 253); З столиці прислали.. комісію. Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (Н.-Лев., II, 1956, 261); — А покличу я громаду, Щоб укупі розібрати, Чом у нас немає ладу (Сам., І, 1958, 180); // Піддавати аналізові що-небудь. Проценко почав розбирати, що йому наплів п’яний Довбня… (Мирний, III, 1954, 219); Ми розбираєм учинок Стася, ведем суперечки, сміємось разомі се нас миритьпанну Анелю й мене (Коцюб., II, 1955, 258); У вільні години Хома розбирав із своїми їздовими становище на фронтах (Гончар, І, 1954, 351); Заспокоївшись, що ніхто йому не перешкодить, князь сів, щоб на дозвіллі розібрати численні рахунки своїх кредиторів (Л. Укр., III, 1952, 511); // Вести слідство, розглядати судові справи. Зійшлися судді, стали розбирать: Коли і як воно, і що їй присудити? (Гл., Вибр., 1951, 43).

◊ Розбира́ти (розібра́ти) по кісточка́х: а) див. кі́сточка; б) детально, до дрібниць вивчати, аналізувати що-небудь. — Перш ніж почати працювати із цим приладдям, мусимо оцю роботу,показав Петро Михайлович малюнок на папері,розібрати по кісточках і знову скласти (Вас., II, 1959, 227).

5. перех., також із спол. що. Розпізнавати, вгадувати що-небудь зором, на слух, дотик і т. ін. Вона не знала того, що Катерина, навчивши її кидати карти, не навчила розбирати по лиці, хто сумний, хто веселий, хто добрий, хто лихий (Григ., Вибр., 1959, 194); В темені ночі Василько розбирав, що біля стовпа стоїть вартовий і курить (Турч., Зорі.., 1950, 12); Напису не можна було розібрати. Лише одне викарбуване слово «Катерина» зберіг твердий камінь… (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 16); Михайло пильно вслухався в розмову, аж нахилився вперед, але не зміг розібрати, що говорять французи (Хижняк, Килимок, 1961, 49); // Уміти прочитати що-небудь (перев. нерозбірливо, дуже дрібно написане). Майорові, видно, було вже нелегко розбирати дрібний почерк (Гончар, III, 1959, 426); Ігор ледве розбирає записку: «Я жду, що ви мене запросите на вальс. Маня» (Багмут, Щасл. день.., 1951, 110).

Не розбира́ючи доро́ги (сте́жки) — де попало. На чоло походу, як і годилося, вибились молоді газди і парубки. Розхристані, з кашкетами на потилиці, закосичені червоними биндами, вони ішли вперед, не розбираючи дороги (Вільде, Сестри.., 1958, 268); Він пошпурив весло в кущі і, не розбираючи стежки, знову побіг (Донч., VI, 1957, 72).

6. перех., також із спол. що, де. Розуміти, усвідомлювати що-небудь, з’ясовувати щось для себе. Вона вже багато чого розбирала і не раз питала матері:Нащо вам, мамо, заміж іти?Ось ми піднімемось на ноги, ми і вас, і себе прогодуємо! (Григ., Вибр., 1959, 292); [Xуса:] Звичайне, мати, як стара людина, не розбирає, що в часи новітні не можна звичаїв старих держати (Л. Укр., III, 1952, 181); Що ж у неї на думці, того й сама не розбере (Кв.-Осн., II, 1956, 32); Заблудив [зв’язковий] і тепер ніяк не може розібрати, де права сторона, а де ліва (Трубл., І, 1955, 43); // Розуміти чию-небудь поведінку, натуру. Ніяк не розбереш теперішню молодь (Стельмах, І, 1962, 538); Таким його знав давно Опанас, та недавно розібрав, а люди й зовсім не розбирали (Григ., Вибр., 1959, 157); // Мати певні знання в якій-небудь галузі, бути добре обізнаним у чомусь. [Грицько (дивуючись):] ..От що воно значитьрозумний чоловік, освічений чоловік! Все він знає, все він розбирає, до всього доскіпається (Мирний, V, 1955, 182); — А ти хіба по-фінськи розбираєш? (Тют., Вир, 1964, 260); // Розучувати, засвоювати музичний твір, відтворюючи його на інструменті. Сестри посідали за рояль і почали розбирать нову п’єсу (Н.-Лев., І, 1956, 431); Вона старанно розбирала нову пісеньку французького короля Людовика XIII в переробці для клавесина Генріха Гіза (Тулуб, Людолови, II, 1957, 393); Марина Петрівна за роялем розбирає ноти (Мур., Радісний берег, 1961, 18).

◊ Госпо́дь (хто) його́ розбере́ — ніхто не знає. Хто там правий, а хто винуватийгосподь його розбере (Мирний, V, 1955, 397); А врешті, хто його розбере тепер, куди ми посуваємось, коли більшість наших людей і сама того не знає, а так якось бреде навмання (Л. Укр., V, 1956, 63); [І] сам чорт (нечи́стий, ді́дько ли́сий, біс, кат, стари́й ци́ган) не розбере́ — нічого не зрозуміло. [Горлов:] Ти, браток, поменше б говорив. Сиплеш, наче горохом, біс не розбере (Корн., II, 1955, 17); Не розбери́-бери́ — що-небудь дуже заплутане, незрозуміле. З Андрієм щось коїться не розбери-бери. Він, як той флюгер. То в один бік повертається, то вітер відвертає в інший (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 665); [Дід:] Депутатиха про тебе згадувала, Марфа Семенівна. У них там така суперечка знялася, така веремія, що й не розбери-бери… (Лев., Драми.., 1967, 270); Розібра́ти смак чого — відчути повною мірою що-небудь. Він добре розібрав смак провідницького життя (Коцюб., І, 1955, 287).

7. перех. і без додатка. Розрізняти кого-, що-небудь, враховувати відмінність, різницю між кимсь, чимсь. Ні почот, ні слава, ні заможністьніщо не захищало його від тієї напасницітуги, що, не розбираючи, гризе людське серце і в багатого, і в убогого (Мирний, IV, 1955, 221); Побіг він [Осел] навпростець, нічого не минає, Чи нива, чи баштанне розбирає, Толочить і ламає (Гл., Вибр., 1951, 137); Там [в корчмі] пили якісьхто їх розберечи воно панки, чи цигани… (Коцюб., І, 1955, 304).

8. перех., перен., розм. Охоплювати, оволодівати ким-небудь (про почуття, стан і т. ін.). У хаті було тихо та сумно; мене почав сон розбирати (Мирний, IV, 1955, 373); Перед ним стояли Назіра-хон та Чинар-бібі, ледве стримуючись, щоб не засміятися, їх розбирав сміх (Ле, Міжгір’я, 1953, 459); [Казибрід:] Жаль мене розібрав. Пішов я до війта, до радницівін там з писарем податки відбирає (Фр., IX, 1952, 44); Як на зло розібрав його кашель такий давлючий, що аж сльози з очей покотилися (Чаб., Балкан. Весна, 1960, 455).

Розбира́ла нетерпля́чка див. нетерпля́чка.

9. перех., перен., розм. Сильно діяти, впливати на кого-небудь, викликаючи хвилювання, збудження і т. ін.; проймати. — А що, і тебе розбира краса руської баби? (Тют., Вир, 1964, 405); Пісні розібрали студентів; вони почали співати хором (Н.-Лев., III, 1956, 111); // безос.Не бреши!обірвав його Остап.А щорозібрало?зареготав Мартин. — Значить, правда очі коле, так? (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 135); // Приводити кого-небудь до стану сп’яніння (про алкогольні напої). Дедалі помітно вино починає їх розбирати (Л. Укр., II, 1951, 321); Василину розібрала горілка. На неї найшла охота до танців (Н.-Лев., II, 1956, 55); Друга склянка вже розібрала Іва. Він ледве ворочав язиком, похитувався на довгих волосатих ногах (Збан., Мор. чайка, 1959, 81); // Розладнувати шлунок; // безос. Розібрало, як вовка пиво на третій день (Укр. присл.., 1955, 321).

10. перех., розм. Скидати одяг; роздягати. Ввійшла [Устина], а панночка стоїть перед дзеркалом і вже усе зриває з себе.Де се бігала? Швидше мене розбирай! Швидше: я спати хочу! (Вовчок, І, 1955, 106).

11. перех., грам. Піддавати аналізові; аналізувати. Розбирати речення.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 606.