РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ, ується, недок. Блищати, сяяти, світитися. На землі, на широкій надстрийській рівнині, почали розблискуватись якісь світила (Фр., VI, 1951, 57); Золоті куполи [Києва].. яскраво розблискувались в надвечірньому сонці (Гончар, II, 1959, 145); Сонце яріло на крутих снігах, розблискувалося прозорим золотом на дивних бурульках (Загреб., Шепіт, 1966, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 613.