РОЗБУ́РХАНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до розбу́рханий 2-4. Глибокі думи і розбурханість душі можна було прочитати на його лиці, посіченому зморшками і осяяному надією (Іщук, Вербівчани, 1961, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 619.