РОЗБУ́ТИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розбу́ти.
2. у знач. прикм. Який не має взуття; босий. Вони — обідрані, розбуті, Сліпі, голодні і німі,.. — Сьогодні більше не раби: Лунають гасла боротьби! (Олесь, Вибр., 1958, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 619.