РОЗБУШО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБУШУВА́ТИ, у́ю у́єш, док., перех., розм. Розкидати, розривати що-небудь. Неподалік працює Брага; йде попереду своєї бригади, риє, горне, розбушовує землю (Гончар, Тронка, 1963, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 620.