РОЗБІ́ЙНИЧИЙ, а, е. Те саме, що розбі́йницький. Щодня, щогодини розбійнича зграя в Чорному лісі прибільшалась (Вовчок, І, 1955, 361); Лють нараз напала. Гостра лють! Помсти! Помсти усім, хто вирвав його з рідного села, з рідної хати і кинув у вир розбійничого життя! (Хотк., II, 1966, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 612.