Слово "розбіяка" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


РОЗБІЯ́КА, и, рідко.

1. ч. Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом; розбійник. Заводив він у думках свого товариша в темні лісові нетрі, напускав на його розбійників, які замахнулися вже на його ножами; тоді сам вибігав із-за кущів з рушницею, розгонив розбіяк (Вас., І, 1959, 164); Без сльози гіркої Поспішає розбіяка До добичі свої [своєї] (Рудан., Тв., 1959, 46).

2. ч. і ж. Те саме, що задира́ка. — Та він у нас і не такий уже розбіяка, як його уславили: як до нього добревін удвічі добрий (Вас., II, 1959, 361).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 613.