РОЗВ’Ю́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗВ’Ю́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. 1. Звільнятися від в’юків, вантажу. Брянський скомандував скласти на воза матеріальну частину. Бійці вмить розв’ючились, і за кілька хвилин міномети вже лежали в каруці, дбайливо обмощені сіном (Гончар, III, 1959, 70).
2. тільки недок. Пас. до розв’ю́чувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 641.