РОЗВА́ЖЛИВО. Присл. до розва́жливий. Читав віч [Донченко] спокійно, розважливо, встигаючи кидати погляд на притихлу аудиторію (Донч., VI, 1957, 635); Троянівці, хрипківці, манилівці та залужани уже не зустрічали того опору хуторян, який був раніше, і робили своє діло спокійно, розважливо, по-господарському (Тют., Вир, 1964, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 622.