РОЗВА́ЖЛИВІСТЬ, вості, ж.
1. Властивість за знач. розва́жливий. Спокій і розважливість, заглибленість в думці були найбільш притаманні йому риси (Мас., Життя.., 1960, 21); Багато якостей треба мати голові [колгоспу]. В ньому твердість повинна поєднуватися із щиросердістю, сміливість з розважливістю, рішучість із вдумливістю (Хлібороб Укр., 2, 1964, 16).
2. Здатність всебічно зважувати, обмірковувати що-небудь. Безторжя і селянські бунти по магістратських хуторах і часті підпали і грабунки в самому місті — все закликало до поступок і до розважливості (Тулуб, Людолови, II, 1957, 367); Тася дивувалася своїй спокійній розважливості в таку хвилину (Дмит., Розлука, 1957, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 622.