РОЗВА́Л, у, ч. 1. Дія за знач. розвали́ти, розва́лювати 2. Жахливий національний гніт в австрійській монархії ставив основним завданням революції [1848 р.] відокремлення пригноблених націй від цієї імперії, розвал.. Австрійської імперії.. і утворення самостійних національних держав (Нова іст., 1956, 156).
2. Стан за знач. розвали́тися, розва́люватися, розваля́тися 2. Роки революції і громадянської війни були періодом ідейного краху й організаційного розвалу буржуазних і буржуазно-націоналістичних партій, їх політичної загибелі (Ком. Укр., 6, 1968, 77).
3. розм. Порушення, розлад нормальної роботи, діяльності чого-небудь. [Щур:] Начальника бурових «10» і «12».. за систематичне пияцтво, розвал роботи і допущену аварію — з посади увільнити (Дмит., Драм. тв., 1958, 346).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 622.