РОЗВА́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розвали́ти. Хата, стара її батьківська хата, була розвалена до призьби (Ю. Янов., Мир, 1956, 6); Ще не в силі збагнути те непоправне, що зараз сталося, він тільки дивився круглими від жаху очима на розвалену пополам батькову голову (Багмут, Опов., 1959, 27).
2. у знач. прикм. Який розвалився (у 1 знач.). Одна хата не оббілена, не вкрита,.. скоса погляда на улицю своїми битими вікнами, позатиканими ганчірками, онучами, та своїм розваленим димарем позира на чужі хати і вкриті добре, і вибілені чисто (Мирний, І, 1954, 48); Фелікс і Воля посідали за мурованим прилавком, крізь розвалений куток стелі доходило вечірнє світло (Ю. Янов., II, 1954, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 622.