РОЗВА́ЛИЩЕ, а, с., рідко. Те саме, що руї́на 1. З кожним вибухом снаряда десь поблизу розвалища, в якому містилася ця операційна, присутні щулилися, позираючи на стелю підвалу (Ле, Право.., 1957, 173); Поодинокі перехожі зрідка з’являлися то там, то там серед розвалищ і губилися в неймовірному хаосі руйнувань (Загреб., Європа 45, 1959, 343).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 623.