РО́ЗВАЛЬНІ, ней, мн., розм.
1. Низькі селянські сани з боками, що широко розходяться від передка. — Школярів не стрівали? — Бачили-бачили — в хуторі, хтось на розвальнях підвіз. Ще нам дорогу розказали (Вас., II, 1959, 316); На сході небо зовсім уже зблідло, і на город дядьки густо скрипіли грубими розвальнями (Епік, Тв., 1958, 402).
2. Те саме, що оплі́нь 2. Поштові сани дуже вигідні. На розвальнях у них стоїть прикріплений кошіль, плетений з лози.. В такому кошелі можна в дорозі спати (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 624.