РОЗВА́РЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розвари́ти. Над Вербівкою стояла вечірня тиша.. Пахло солом’яним димом, житнім свіжим хлібом, пшоняним кулішем та розвареною в юшці молодою петрушкою (Іщук, Вербівчани, 1961, 15); Стомлений і розварений спекою, містер Морчісон, обмахуючи обличчя зеленим капелюхом, виголошував прощальну промову (Коз., Вісімсот.., 1953, 27).
2. у знач. прикм. Який розварився, став розсипчастим, крихким. Кармелюк жадібно їв розварену картоплю, густо посипаючи її дрібками солі (Кучер, Пов. і опов., 1949, 125); // Зовсім готовий до вживання або дуже м’який. Генерал Лоу сидів у кріслі червоний, схожий на розвареного рака (Рибак, Час.., 1960, 370).
3. у знач. прикм., перен., розм. Який перебуває у розслабленому стані; розморений. — Так, Галиночко, так, — сказав увесь спітнілий, розварений Сидір (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 91).
На́че (мов, немо́в, як і т. ін.) розва́рений (розва́рені і т. ін.) хто — хто-небудь у розслабленому стані, розморений. Біганина по різних районних установах та організаціях добре натомила Зарубу й Кавуна, і вони сиділи за столом наче розварені (Кучер, Трудна любов, 1960, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 624.