РОЗВЕ́ЗЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розвезти́. Скаржитись хочеться. На все. На гуляш, на рушник, на отих розвезених по стіні рєпінських «Запорожців», що.. покликані прикрашати кожну степову чайну. Чому така убогість уяви? Чому така обмеженість вибору? Для всіх чайних, які тільки є в районі, постачає ці бездарні копії якийсь халтурник (Гончар, Тронка, 1963, 126); // розве́зено, безос. присудк. сл. У вересні.. було розвезено і розкидано гній механізованим способом під глибоку оранку на площі 302 гектари (Колг. Укр., 2, 1959, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 625.