РОЗВЕСЕ́ЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розвесели́ти. — Тільки тата нема, — згадала Семениха, і знову захмурилися всі обличчя, розвеселені трохи розповіддю Ілаша (Мак., Вибр., 1956, 582).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 628.