РОЗВО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розво́рити; // у знач. прикм. Сергій приставив до куща велосипеда, підійшов до розворених возів (Мушк., Чорний хліб, 1960, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 640.