РОЗВОРО́Т, у, ч.
1. Поворот чого-небудь для зміни напрямку його руху. У бій з довгоносиком вступає сільськогосподарська авіація… Літак злетів. Робить розворот, заходить на плантацію (Минко, Повна чаша, 1950, 43); Танк шарпнувся, зробив розворот і ринувся на нас знову (Ю. Янов., І, 1954, 87); Кумедної конструкції авто, яке перегнав хлопчик, раптом зробило розворот і зупинилось (Ів., Вел. очі, 1956, 26); * Образно. Яресько з наступаючими військами дійшов лише до Сімферополя.., а потім життя його й зовсім зробило крутий розворот: в числі кращих бійців-перекопців Яреська було відібрано в Харків, у школу Червоних старшин (Гончар, II, 1959, 440).
2. Форма чого-небудь у розгорнутому вигляді. Чоловічий одяг мав прямий широкий розворот плечей, щільно облягав талію (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 163).
3. спец. Дві суміжні сторінки у розгорнутій газеті, книжці і т. ін.
4. розм. Широта, розмах у розвиткові, вияві чого-небудь. Молода козача сила січова набирала вже державного розвороту (Ле, Наливайко, 1957, 44); — Ні, ні, не забігайте поперед батька… — перечив агроном. — Я за конвейєр, але не в такому наполеонівському розвороті (Добр., Тече річка.., 1961, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 640.