РОЗВІ́ДНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до розві́дник 1-3. Замок висів на дверях — неприступний і загадковий, як розвідницький шифр (Загреб., Спека, 1961, 9); За весь час проклюнулось у нас у відділенні одне справжнє розвідницьке завдання, але його доручили іншим (Мушк., Серце.., 1962, 221); // Власт. розвідникові. — Це дитя має природний розвідницький талант (Бурл., М. Гонта, 1959, 180); Вмивались вони своїм давнім розвідницьким способом: з дерева. Трясли на себе густе, листате гілля, оббризкуючись рясною росою (Гончар, III, 1959, 436).
∆ Розві́дницька шко́ла — спеціальний заклад, що готує розвідників. Учень розвідницької школи [німецької].. недавно прибув у розпорядження комендатури (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 634.