РОЗВІ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., перех. 1. Обертаючи, послаблюючи, розкручувати що-небудь.
2. За допомогою якого-небудь інструмента розширювати (отвір). На ньому [радіально-свердлильному верстаті] можна свердлити, розсвердлювати, зенкувати, розвірчувати отвори, робити нарізку у великих корпусних деталях (Веч. Київ, 13.XI 1969, 4).
3. Те саме, що розгорта́ти 2. [Єфросина (розвірчує папір і виймає очіпок з червоними стрічками):] Ось що я вам, мамо, купила (Н.-Лев, II, 1956, 479); Я, молода, не втерпіла. Взяла плаття розвертіла (Чуб., V, 1874, 740).
4. Крутячи, надавати чому-небудь обертового руху.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 636.