РОЗГАЛУ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгалу́зити. Коренева система у дорослих плодових дерев найбільш розгалужена біля стовбурів, приблизно в радіусі 2-3 м (Сад. і ягідн., 1957, 163); * Образно. Ніхто в їх родині не вступав у монастир, і тому у широко розгалуженій родині Річинських на цю тему не було жодної легенди (Вільде, Сестри.., 1958, 426).
2. у знач. прикм. Який має багато гілок; гіллястий. Розгалужена та крислата. Розрослася [сосна] за три віки (Дор., Серед степу.., 1952, 107).
3. у знач. прикм. Який розходиться в різні боки, напрями. Огонь у паленищу вже весь білий, а в глибині його щось жевріє, ясніє, як золото, і пускає подовгасті, розгалужені іскри (Фр., IV, 1950, 189); Село лежало в довгій, покрученій, розгалуженій балці (Ряб., Жайворонки, 1957, 63).
4. у знач. прикм. Який ділиться на частини, відділи (про організацію, установу і т. ін.). Тільки там існує міцний фундамент для планомірного розвитку науки, де суспільство в особі держави є господарем розгалуженої системи науково-дослідних установ, вищих учбових закладів (Ком. Укр., 5, 1969, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 644.