РОЗГАРЧА́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся. док., розм.
1. Почати сильно гарчати (про тварин).
2. перен., зневажл. Почати бурчати, висловлюючи незадоволення (про людину).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 646.