РОЗГНИВА́ТИСЯ, а́ється, недок., РОЗГНИ́ТИСЯ, иє́ться, док., розм., рідко. Робитися гнилим, згнивати. — Вже волю́ в арешті згинути І розгнитися зовсім, — Власний дім волю́ покинути, Ніж арештом жити в нім! (Фр., XIII, 1954, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 650.