РОЗГНІТА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗГНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГНІТИ́ТИ, ічу́, іти́ш, док., перех., рідко. Потоком повітря роздмухувати жар, вогонь; розпалювати що-небудь. Степка розгнічувала багаття і годинами просиджувала, дивлячись, як злітають у небо іскристі рої (Зар., На.. світі, 1967, 328).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 650.