РОЗГО́ЙДАНО. Присл. до розго́йданий 2, 3. Я подався в долинку до Штукового ставочка, де вода розгойдано гралась у піжмурки з сонцем, хмарами, тінями і вітерцем (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 66); Високий ліс шелестить тепер розгойдано над неозорим плесом рукотворного Салтівського моря (Хлібороб Укр., 3, 1968, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 651.