РОЗГО́НИСТИЙ, а, е.
1. Який рухається з великим розгоном, надмірною швидкістю. Розгонисті гірські води за ніч прогризли хід у снігу і кризі, і тепер сніг лежить над водою, як міцний і важкий міст (Перв., Невигад. життя, 1958, 88); Розгонистий поїзд шарпнувся востаннє, Дихнувши шипучої пари теплом (Бажан, Роки, 1957, 246); // Якому властива стрімкість руху (про ходу, крок і т. ін.). Попрощавшись, Хромов попустив віжки і кінь справді просто з місця взяв красивою розгонистою риссю (Коп., Сусіди, 1955, 10); Мерзлякувато потер руки [Макуха] і широким розгонистим кроком рушив через сад до вулиці (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 32).
2. Який простягається на велику відстань; просторий. Краєвид у дивній гармонії показує вам чаруючу привабливість і різнорідність гірської околиці, і розгонисту ширину та одностайність околиць подільських (Фр., VIII, 1952, 337); На південь.. лежать поля чаньківського колгоспу ім. Котовського, поля розгонисті і звабні щедро обіцяючим буянням (Рад. Укр., 25.VІ 1961, 3); // Якому властиві видовженість, розмах. Молодиця почула кроки, обернула голову, і парубок назавжди запам’ятав на вузькому обличчі розгонисті великі брови і сумні очі під ними (Стельмах, II, 1962, 269); // Який має великі проміжки між літерами, словами, уміщує мало слів у рядку (про почерк або текст). Сторінки, списані широким, розгонистим почерком, він відсовував набік, не дивлячись навіть на них (Рибак, Помилка.., 1956, 20); Став передивлятися [Гоголь] ще раз сторінку за сторінкою. Помітив: розгонисте письмо Пушкіна в кількох місцях покреслене було червоним олівцем (Полт., Повість.., 1960, 454).
3. Який чути на далеку відстань; голосний, розкотистий. Здавалось — ще слово-друге, і, наче прорвавши загату, зайдеться Юхим розгонистим реготом, від якого далеко покотиться голосиста луна (Донч., IV, 1957, 182); І чути на флангах розгонистий тупіт кінноти, І в сталі клинків одбиваються зорі німі (Перв., І, 1958, 322); // рідко. Привільний, роздольний (про пісню). З радгоспівського табору під звуки балалайки линула широка, розгониста пісня (Кач., Вибр., 1953, 269).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 652.