РОЗГРАБО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГРАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Розкрадати або силою забирати що-небудь. Куркульство.. створювало озброєні банди, які вбивали продпрацівників, розграбовували вже заготовлений хліб (Іст. УРСР, II, 1957, 155); // Грабуючи, спустошувати що-небудь. Вони [фашисти] розграбували музеї і книгосховища в Києві, Харкові, Одесі, Полтаві, Вінниці, Львові, Чернігові (Довж., III, 1960, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 657.