РОЗГРУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГРУЗИ́ТИ, гружу́, гру́зиш, док., перех., рідко.
1. Те саме, що розванта́жувати. * Образно. Никанор стояв мовчазний, не знаходячи слів, щоб розгрузити душу (Мик., II, 1957, 104).
2. тільки док. Зіпсувати ходьбою, їздою і т. ін. розмоклу від дощу дорогу або стежку. Розгрузили так, що й до криниці не можна доступити (Сл. Гр.)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 658.