РОЗГУ́БЛЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. розгу́блений 2. Хто боїться труднощів будівництва соціалізму, хто дає себе залякати ними, хто вдається в розпач або малодушну розгубленість, той не соціаліст (Ленін, 40, 1974, 298); Лара схилила голову, щоб приховати розгубленість… (Шовк., Інженери, 1948, 346).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 659.