РОЗГІ́ЛЧАСТИЙ, а, е. Який має густе, розлоге гілля. Іду я тепер під розгілчастим нависом вишень, Дивлюся на цвіт — і надивитись не можу (Вирган, В розп. літа, 1959, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 647.