РОЗДА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до роздави́ти. Навесні пароплав був роздавлений кригою (Видатні вітч. геогр.., 1954, 100); Кожен користався Дніпром по-своєму. Той гнав на ньому плоти, той купався, а Ганна Лавренко, ця мала його собі тепер люстром, замість люстерка, роздавленого в дорозі (Гончар, Таврія, 1952, 60); [Шервуд:] Роздавлений, я не благаю про помилування. Але чому ж мені судилося помирати так повільно і в таких муках!.. (Лев., Драми.., 1967, 476); // у знач. прикм. Руку розняли — там лежав роздавлений рак (Мирний, І, 1954, 314); Зареготав вітер. В страху останнім ревнули дерева, ріжущим [ріжучим] криком закричало роздавлене якесь звіря (Хотк., II, 1966, 221).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 662.