РОЗДВО́ЄННЯ, я, с.
1. Дія за знач. роздво́їти і стан за знач. роздво́їтися. Процес обміну породжує роздвоєння товару на товар і гроші.. (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 108); У неї з’явилось дивне почуття роздвоєння (Донч., V, 1957, 321); У цьому Варвариному подвоєнні було багато дивного, але це було саме подвоєнням, тобто збагаченням її життя, а не роздвоєнням, яке рівнозначне роздрібненню, тобто збідненню існування (Перв., Дикий мед, 1963, 207).
2. Місце, де що-небудь роздвоїлося (у 1 знач.); роздвоєна частина чого-небудь. Остаточно ми не вийшли на царинку, лиш противно вниз, себто мов у яругу в роздвоєння гори (Коб., III, 1956, 153); Дмитро, вплівши правицю в тугий сніп, знайшов ногою роздвоєння війя і стрибнув на тік (Стельмах, II, 1962, 403).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 663.