РОЗДВО́ЄНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. роздво́єний 2. Болісна роздвоєність роздирала й дратувала його (Тулуб, Людолови, II, 1957, 219); Пів-свідомо вимовлені слова про Говорушин хліб з одного маху розбили попередню психічну роздвоєність і захованість Плотника (Кир., Вибр., 1960, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 663.